У війську все чітко й упорядковано. І водночас — ні. Військо можна пояснити, вклавшись у трилітерні абревіатури. І водночас — ні. Журналіст і військовослужбовець Дмитро Крапивенко проводить нас реаліями війська країни, яка перебуває в стані війни. На вас чекає подорож емоціями, спогадами, траншеями неподалік ворожих позицій і мирними містами, кабінетами різних служб і моргами. Ця книжка є даниною військовим, які загинули, знаком уваги до тих, хто нині служить, і зверненням до тих, хто ще вагається, чи зголошуватися до війська.
«Усі реалії, які тебе в армії оточують, як правило, скорочуються на три літери. І коли ти поринаєш в цей світ — сам починаєш із часом скорочувати все, вживати ці абревіатури, розмовляти ними. Це така своя мова, такий спосіб розпізнавання «свій-чужий».
Дмитро Крапивенко,
автор книжки «Усе на три літери»
Про автора

Дмитро Крапивенко – український журналіст, публіцист. Народився 1979 року в Туркменістані в родині військовослужбовця. Багаторічний автор колонок та матеріалів у низці українських медіа. У 2014 – 2021 роках був головним редактором часопису «Український тиждень». З кінця лютого 2022 року служить в Силах оборони України.
Відгуки
«Це опис війни зсередини, в деталях: від нісенітної прози будення à la Швейк до найбільш інфернальних або, навпаки, найбільш героїчних її проявів».
Юрій Макаров,
журналіст, письменник
«Це одні з перших чесних, позбавлених пафосу та неймовірно проникливих мемуарів про початок повномасштабної війни. […] Це саме та оптика від досвідчених військових, якої потребує наше суспільство аби розуміти, що до армії й далі треба приєднуватися, якщо нашою метою й досі є перемога, утримання наших рубежів, повернення тимчасово окупованих територій».
Ярина Чорногуз,
військова, письменниця
Відео
Антін Мухарський читає уривок з книжки Дмитра Крапивенка «Усе на три літери»
Презентація книжки Дмитра Крапивенка «Усе на три літери» в УКУ (30.04.2025)
Презентація книжки «Усе на три літери» в Луцьку (02.05.2025)
Автор про книжку
Відзнаки
Премія імені Юрія Шевельова (2025)
Книжка увійшла в трійку кращих поруч із «Проти культурної амнезії. Есеї про національну пам’ять та ідентичність» (Віхола) Віри Агеєвої та «Гемінґвей нічого не знає» (Видавництво Старого Лева) Артура Дроня
Вибір Читомо (2025)
Книжка була відзначена як одна з найкращих українських книг у категорії прозового та автофікшн 2025 року.





